Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства з дедалі більшою гостротою постає проблема відродження культури та духовності, що базується на формуванні потужної системи глибинних морально-етичних цінностей. Усі ці складні питання підштовхують вітчизняну філософську та педагогічну думку до нового осмислення таких понять, як культура, духовність, цінності.
Підготовка старшокласників до виконання майбутньої соціальної ролі ставить нові вимоги до діяльності усіх виховних інститутів суспільства. Сьогодні життєва практика свідчить про низький рівень моральності учнів старшої школи. Це є причиною серйозних суперечностей у становленні сім'ї. Коли мова йде про здорову, щасливу сім'ю, маємо на увазі здоровий народ, сильну державу.
Особливості морального виховання старшокласників досліджували:
Д. Водзінський, М. Гусак, Е. Помиткін, Н. Сінькевич, Р. Мандрищук, М. Грицишин. Так, Д. Водзінський розкрив необхідність забезпечення єдності впливу вчителів, громадськості та батьків у процесі виховання старшокласників. М.Гусак досліджував проблему керівництва моральним вихованням учнів старшої школи. Вчений наголошував, що ця проблема є, насамперед, проблемою морального обличчя самого вчителя. Н. Сінькевич, проводячи експериментальне дослідження в школах Миколаєва, вивчала формування морально-ціннісних орієнтацій у старшокласниць. У результаті проведеної роботи було з’ясовано, що для батьків проблема формування морально-ціннісних орієнтацій у дівчат, формування в них жіночості як однієї з умов підготовки до дорослого життя, орієнтація на міцний шлюб і материнство вважається не досить актуальною, порівняно з подальшим навчанням і вибором професії. Л. Чупрій стверджує, що моральні цінності є основою відродження української нації.
Мета статті з’ясувати особливості морального виховання учнів старшої школи.
Стрижнем усієї системи морального виховання є його зміст.
Думку про людину складають не з того, як добре вона знає моральні норми і говорить про них, а з того, як вона діє згідно з ними, як реально чинить у тих чи інших випадках.
Мораль є одним з основних чинників регуляції дій людини в суспільстві через дотримання певних норм. Моральні норми усталились у вигляді ідеалів добра і зла, необхідного і справедливого. Коли йдеться про мораль як засіб моральної регуляції поведінки, мається на увазі її загальна відповідність інтересам людей та суспільства. Моральнозріла людина поводиться відповідно до загальноприйнятих норм не тому, що боїться зовнішніх санкцій щодо себе, а тому, що не може діяти інакше.
Мораль має свою структуру: це – моральна свідомість, моральне ставлення і моральна діяльність [8].
Однією з головних умов успішного формування моральних якостей учнів є глибоке знання і врахування їх вікових та індивідуальних особливостей.
На кожному з етапів розвитку особистості постають нові завдання і з’являються нові способи для їх розв’язання. Чим глибше вихователь вивчає ці особливості, тим ефективнішим буде і застосування різних засобів впливу на учня у формуванні моральних основ особистості.
Старший шкільний вік – це період ранньої юності, має свої фізіологічні і психологічні особливості. У цей період завершується фізичне і психічне формування особистості, починається стадія зрілості. У деяких юнаків і дівчат статевий розвиток запізнюється, проходить у період старшого шкільного віку, іноді супроводжується тривогою, коли вони, порівнюючи себе зі своїми ровесниками, помічають таке запізнення розвитку. Все це слід враховувати педагогові в роботі зі старшокласниками.
Новими якостями характеризуються всі психічні процеси у юнаків і дівчат. Гострішим, точнішим і глибшим стає сприймання, удосконалюється пам’ять, увага, мислення, зміцнюється воля, складнішою стає емоційна діяльність. Старшокласники здатні до складного процесу пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, проникнення в глибину явищ і подій, що обумовлено з розвитком теоретичного, абстрактного мислення [1].
Юнацький вік – це час особливо яскравого виявлення інтересу до морального життя людини. Юнаки і дівчата оволодівають моральними поняттями і нормами суспільства. Вони уміють виділити ознаки того чи іншого морального явища, розібратись у моральній суті вчинків людини, за певними особливостями її поведінки побачити прояви характеру і всього морального обличчя. Старшокласники можуть оцінювати вчителя чи когось з дорослого об’єктивно, розуміючи, що у кожної людини поряд із позитивними можуть бути і негативні риси.
Учні старших класів уже оволодівають такими складними моральними категоріями, як принциповість, значно глибше розуміють зміст моральних принципів: уміють розпізнати діалектичність змісту наполегливості і настирливості, правдивості і чесності у ставленні до друзів і до ворогів.
Таким чином, у старшокласників з’являється не тільки інтерес до певних моральних норм життя людини, а й на основі поглибленого засвоєння моральних понять зміцнюється моральна свідомість.
Самоствердження і зміцнення моральної свідомості виявляються у пошуках ідеалу, що є втіленням уявлення учнів про життєву мету людини і мету свого власного життя [2].
М. Грицишин, проводячи дослідження серед учнів української гімназії
№ 1 м. Івано-Франківська, зробила висновки, що «вимоги навчальних програм та інших нормативних документів до формування ідеалу не є достатніми для його вдосконалення, оскільки нові суспільні умови на етапі трансформації Української держави в демократичне суспільство передбачають розробку нових форм педагогічної діяльності вчителя, насамперед – конструктивних способів вивчення основних структурних компонентів ідеалу та формування його як цілісного утворення. Діяльність учителя при вивченні й формуванні ідеалів учнів є ефективною за умови послідовного, логічно обґрунтованого включення в систему навчальних завдань таких основних елементів педагогічного дослідження, які мають форму проблемних питань, дискусійних суджень, здатних забезпечити в учнів позитивну мотивацію у ставленні до ідеалу» [3].
У наш час суспільна мораль ще недостатньо розвинута, так як основується на радянських тоталітарних цінностях, які вже відійшли у минуле. Тому саме в нинішніх умовах є дуже важливим становлення нової системи морально-духовних цінностей, нового світогляду, який би базувався на глибоких культурно-духовних традиціях нашого народу. Духовні, моральні, релігійні цінності – основа суспільства, його живе коріння. Якщо вони є, якщо вони наповнюють душі людей – ніякі кризи не страшні, люди можуть впевнено дивитися у майбутнє.
Орієнтуючись на нові цінності незалежної держави, які прийшли на зміну радянським, Л. Чупрій вважає, що у школу, для покращення морального розвитку учнів, слід ввести предмет релігієзнавство, і запрошувати для викладання представників різних релігій, залежно від бажання дітей [7].
На нашу думку, старшокласники найбільше потребують моральної підтримки, яку їм можуть надати священнослужителі, що вчать керуватися у житті, найперше, правилами християнської моралі. Учнів слід виховувати, опираючись на такі важливі християнські цінності як прощення, смирення, терпіння. Тобто, моральним ідеалом для віруючої людини має бути Ісус Христос.
У сфері емоціонального життя юність характеризується глибшим усвідомленням вищих почуттів людини, зв’язаних з її ставленням до природи і суспільства, до науки, мистецтва, праці [1].
Юність – це пора такого важливого і яскравого почуття, як кохання. Перше почуття кохання нерідко має вплив на все життя людини. Воно або сприяє розквіту тих внутрішніх сил, які підносять її духовно і роблять досконалою фізично, або, навпаки, породжує сум і розчарування життям. Почуття кохання відзначається великою ніжністю, захопленням. Юнацька любов багата особистими переживаннями, піднесеними почуттями і пориваннями, романтикою. Питання стосунків між юнаком і дівчиною, а зрештою і майбутні сімейні стосунки, упираються у постановку статевого виховання старшокласників. Тому важливим є створення правильних, нормальних стосунків між хлопцями і дівчатами у колективі, що будуються не на фамільярності, а на дружбі.
Одночасно з цим потрібна і роз’яснювальна робота, яка розкриває вимоги до морального обличчя хлопця, його обов’язків щодо самого себе і жінок. Так само потрібна роз’яснювальна робота і з питань гідності дівчини, дівочої гордості і відповідальності за поведінку не тільки перед своїм колективом, а й перед майбутньою сім’єю.
Таким чином, можна сказати, що система методів морального виховання, які запроваджуються у юнацькому віці, у великій мірі залежить від того, як вихователь спрямовує зусилля вихованців на розвиток високих моральних принципів [2].
Висновки. Наше суспільство переживає нині період стрімких, далекосяжних змін: технологічний прогрес, міжнародну торгівлю, розвиток комунікацій, світову конкуренцію. Усе це вимагає дотримання високих моральних чеснот. Тому духовний розвиток молоді дуже важливий саме сьогодні. Адже ми спостерігаємо, що світ став бездуховним. Як показали дослідження, 65% сучасних батьків не мають найменшого уявлення про педагогіку. Вся їхня турбота про дітей зводиться лише до матеріальних здобутків, а звідси – духовна деградація молоді. У неї зовсім немає поваги до минулого та надбань наших предків, а вчитель для учня – не авторитет. Головне для молоді – розваги, а не відвідування храму, читання книжки чи перегляд вистави у театрі. Сучасні учні зовсім не живуть за моральними законами, не прагнуть досягти високих цілей. І тому виховання людини, яка б протистояла економічним труднощам, духовній деградації, моральному та фізичному виснаженню, має на себе взяти школа. Адже школа – це той єдиний осередок, який зможе вплинути на учня духовно. Проблема формування духовності
учнів – одна з головних проблем нашої держави, тому що успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце посідають духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації. Адже саме духовність надає надзвичайності всім психічним характеристикам людини. Духовність – творча спрямованість, наснага, енергія людини. Особистість має право на самостійність, на індивідуальність. Однак для пробудження і подальшого духовного розвитку індивіда потрібно створити відповідні умови. І питання це надзвичайно важливе, оскільки духовність визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе як особистості. Духовна реабілітація особистості може бути здійснена засобами культури, зокрема через проникнення у світ мистецтва. Тому головною метою загальноосвітньої школи є формування високоморальної громадянської позиції, національної свідомості, потягу до прекрасного. Якщо раніше для вчителя пріоритетними були тільки знання учнів, то тепер він стає ще й на бік виховання морально-естетичного і духовного.
Список використаних джерел
1. Водзінський Д. І. Моральне виховання старшокласників у процесі навчання / Д. І. Водзінський. – К., 1968. – 203 с.
2. Гусак М. П. Моральне виховання старшокласників/ М. П. Гусак. – К., 1970. – 68 с.
3. Грицишин М. І. Моральний ідеал очима старшокласників/
М. І. Грицишин // Шлях освіти. – 1977. № 1. – С. 33-35.
4. Мандрищук Р. А. Моральність і духовність – найвищі цінності у виховання сучасної молоді/ Р. А. Мандрищук // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2011. – № 3. – С. 47-51.
5. Руденко Т. М. Моральний вимір особистості/ Т. М. Руденко // Шкільний світ. – 2009. – № 47. – С. 6-7.
6. Сінькевич Н. А. Формування морально-ціннісних орієнтацій у старшокласниць/ Н. А. Сінькевич // Рідна школа. – 2000. – № 1. – С. 29-31.
7. Чупрій Л. А. Моральні цінності як основа відродження нації/
Л. А. Чупрій // Рідна школа. – 2003. – № 10. – С.23-26.
8. Шалда Н. В. Сучасні підходи до морального виховання/ Н. В. Шалда // Палітра педагога. – 2001. – № 4. – С. 24-28.
|
